Україна-Русь. Історичне дослідження 4

26.04.2023 09:51

Хто хоче продовжувати досліджувати становлення мальовничої європейської держави з багатою історичною і культурною спадщиною? Вам сюди!

Огляд адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто любить свою Батьківщину і пишається нею.

Кожний етап людської цивілізації полишав прийдешнім поколінням велике різноманіття картографічних творів, що в скорім часі ставали пам’ятками історії науки і техніки, безцінним джерелом інформації, а деякі – ще й правдивими витворами мистецтва.

Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV-перша половина XVIIст. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – 208с.; іл.

Даний альбом включає репродукції західноєвропейських середньовічних карт із зображенням території України, що зберігаються у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України та Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка. В альбомі подані в хронологічному порядку 83 карти із зображенням українських земель, що були видані од кінця XV до середини XVII ст. Факсиміле стародавніх карт доповнені ґрунтовними описами українською та англійською мовами.

А ось в наступній книзі уперше вміщені карти України різних часів, що дає можливість простежити, яку роль відігравало географічне середовище у формуванні українського етносу, побудові, а потім і відродженні власної держави упродовж багатьох століть.

Історія України: Джерельний літопис. – 2-е вид., виправл. і доп.  – К.: КВІЦ, 2012. – 832с.: іл.

Тут вміщено документи і матеріали, які висвітлюють найважливіші події в історії України з найдавніших часів до сьогодення, методику їх використання та інші дидактичні матеріали. Подано найрізноманітніші типи джерел: уривки з літописних свідоцтв, юридично-правових документів, генеалогічних таблиць княжих династій, фольклорних матеріалів, історико-географічних карт із праць відомих істориків, спогадів учасників подій, свідчень іноземців.

Сучасне суспільство потребує правдивої розмови про свою минувшину, і чергові три книги допоможуть збагнути величезну традиційну культуру історичної минувшини українських верховинців Українських Карпат.

Етнографічні групи українців Карпат. Бойки / НАН України, Ін-т народознавства; за наук. ред. і уклад. С. Павлюка; редкол.: Я. Тарас, М. Сополига, У. Мовна та ін.; худож. – оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 574с.: іл. – (Великий наук. проект)

Перед вами велика науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України Степана Павлюка. Монографічне дослідження приурочене всебічному висвітленню унікального культурно-традиційного спадку бойків. Своєрідними рисами відзначаються різні галузі бойківської народної духовної культури, характер осмислення природних і суспільних явищ, комплекс норм народного звичаєвого права, моралі, етики, традиційних знань, обрядів, сімейного і побутового календарів тощо. В них переплелися нашарування народної буденної свідомості різних епох, починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичеських і пізніх християнських елементів, фантастичних ілюзорних уявлень із здобутками упродовж віків, практичним досвідом. Бойківська фольклорна традиція донесла до нашого часу цікаві пам’ятки давніх верств усної поетичної творчості українського народу, зокрема календарно- і сімейно-обрядової (колядки, ладканки), народні балади, соціально-побутові пісні, народні казки, легенди, перекази. Значний інтерес становить мелодична і тональна структура бойківських народних пісень та інструментальної музики, музичні й хореографічні особливості народного танцю. На виняткову увагу заслуговує образотворче народне мистецтво бойків – вишивка, форми і способи прикрашати одяг та інші побутові предмети, вироби з бісеру, різьблення по дереву, розпис писанок і народний живопис.

Наступна монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів.

Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули / НАН України, Ін-т народознавства; за наук. ред. і уклад. С. Павлюка; редкол.: Я. Тарас, М. Сополига, У. Мовна та ін.; худож. – оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 379с.: іл. – (Великий наук. проект)

Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох. Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інструментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін.

Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).

А що ви чули про лемків?

Етнографічні групи українців Карпат. Лемки / НАН України, Ін-т народознавства; за наук. ред. і уклад. С. Павлюка; редкол.: Я. Тарас, М. Сополига, У. Мовна та ін.; худож. – оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 363 с.: іл. – (Великий наук. проект)

Лемки, як одна з найпомітніших етнографічних груп українців, заслуговують на безумовне всебічне вивчення історико-соціального буття та культурної традиційності. Саме лемкам випала особливо важка доля через політичну ситуацію: бути уярмленими упродовж кількох століть не тільки одним окупантом, але й перебувати одночасно у складі декількох чужих держав, але не скоритися, не втратити своєї української самобутності, зберігши при цьому моральну велич і силу духу національного самоусвідомлення у найскладніших історичних випробуваннях.

Лемків і Лемківщину слід розглядати не у загальноприйнятому руслі як українську діаспору, а як українське зарубіжжя, населення якого продовжує жити на своїй історичній батьківщині, але в політичних умовах іншої держави.

Продовжує і доповнює вищесказане книга

Стельмащук Г. Традиційний стрій етнографічних груп українців Карпат / Галина Стельмащук. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2021. – 216с.: іл.

Нове видання знаної дослідниці українського декоративного та образотворчого мистецтва присвячене народному вбранню, яке носили українці етнографічних груп: бойки, лемки, гуцули, покутяни, буковинці у Карпатах. Багато у ньому спільних рис з убранням, що побутувало на всіх теренах України, але у зв’язку з кліматичними, економічними, соціальними умовами, культурними зносинами з сусідніми державами упродовж століть у вбранні українців Карпат виробилися свої самобутні локальні риси, які вирізняються барвистістю, оздобленням, способом носіння і тим, що у святкові дні його можна побачити ще на носіях, особливо на Гуцульщині.

А тепер спробуємо дослідити іншу красу – старовинні маєтки і садиби України

Родічкіна О.І. Старовинні маєтки України: Книга-альбом / О.І. Родічкіна. – К.: Мистецтво, 2015. – 384с.: іл. – Текстівки англ.,рез. англ. і рос.

У виданні повно і всебічно розглядається історія розвитку старовинних маєтків і садиб, садів і парків від середньовіччя до початку XX століття на території України. Багатий образотворчий матеріал, свідчення мемуаристів, архівні дослідження, поетичні рядки дають можливість відчути зв’язок епох, оцінити працю видатних творців палацово-паркових ансамблів, ознайомитися як з широковідомими маєтками та парками України, так і з тими, що не збереглися до нашого часу. Гортаючи альбом, майже реально відчуваєш цей дух, дух давнини…

Таку ж назву має наступна книга з нашого дослідження

Донцов Д. Дух нашої давнини: Науково-публіцистичне видання / Дмитро Донцов. – К.: ВЦ «Просвіта», 2016. – 261 с.

Автор окреслює ідеал нової суспільності, ставить дороговкази для мільйонів українців: розвивати героїчні традиції нашого народу, формувати еліту високої національної свідомості, державницького мислення, яка прагне безоглядно служити своєму народові.

А от як формувалася українська родова еліта?

Яковенко Наталя Українська шляхта з кінця XIV-до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправлене. – К.: Критика, 2008. – 472с.: іл.

Руське боярство-шляхта утворювало відособлену від загалу верству, безумовно наділену головними ознаками тогочасної панівної еліти: правом влади та власності, що його гарантував закон, й усвідомленням своєї вродженої зверхності. У повільних змінах, що вподовж XIV-XVI століть рухали розмитий, етнічно строкатий загал «рицарського люду» до виокремлення замкненого упривілейованого стану «руської шляхти» відсіявся бідніший край бояр-рицарів; долаючи спротив родової знаті, зміцніли в правах благородно-народжених маєтніші бояри з простолюду та вояки-прибульці сумнівного походження, викупивши своє шляхетство «податком крові»; щаблем нижче довелося зійти гордовитим нащадкам могутніх князів-династів, зрівняних із родовитим боярством-панами. Осердям новоствореної станової спільноти була найдавніша частина руського боярства – пани-отчинники, до рівня яких винищилися боярські низи і спустилися здрібнілі князівські верхи. Це забезпечувало сталість елітарної традиції, неперервність її коріння від зламу XIV-XV століть аж до  доби, коли входження Київської та Волинської земель до Корони Польської поставило прикінцеву крапку в розвитку суспільного статусу шляхти.

Українській родовій еліті історична доля відвела функції охоронця та гаранта цілості свого народу. Ці функції знать успішно виконувала аж до бурхливого пробудження суспільства в половині XVII століття, спираючись на найпотрібнішій для такої мети засаді – консерватизмі, що стоїть на варті старовини. Проте в переломову добу, запалену жагою оновлення, лідерство від вартового мав перейняти оновлював-палій, що суперечило самій консервативній природі шляхти.

І тоді смолоскип з її рук вихопили руки молодші й дужчі – козацькі.

Чекайте продовження…

Україна-Русь. Історичне дослідження 3

17.03.2023 09:59

З попередніх оглядів ви помітили, що Україна – це світ безмежних можливостей для дослідження. Тому не будемо затримуватись і почнемо!

Огляд адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле, хто шукає, сумнівається, мислить, творить і йде шляхом знань.

І для початку пропоную поговорити про історію культури нашої держави

Попович М. В. Нарис історії культури України. 2-ге видання, доповнене. – К.: Видавничий дім «АртЕк», 2017. – 730с.: іл.

Книга являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної  культури включаються при цьому не тільки література, філософія та різні мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань.

У XXI ст. країна, включаючи і культуру, входить через один з найдраматичніших відрізків своєї історії. Багато чинників вплинуть на її долю, але – може, вперше за свою багатовікову історію – вирішувати все буде вона сама, самостійно й незалежно.

Як незалежні і сильні українські жінки, що залишили помітний слід в історії

Сегеда С. П. Видатні жінки української історії (Книга 1. X-XVIII ст.): Біографічні нариси на тлі історичних подій (Науково-популярне видання). – К.: ТОВ «Балтія-Друк», 2020. – 259 с.: іл.

Ця книжка – перша частина видання, присвяченого тим жінкам Русі-України, в руках яких ціла епоха.

Слово «шляхетний» має кілька значень, і серед них «особа знатного походження» та «благородна людина». Обидва визначення пасують нашим героїням: деякі з них походили з великокняжих родів династій Рюроковичів і Гедиміновичів та їхніх численних відгалужень, інші належали до козацького стану, що після закінчення княжої доби майже два століття відігравав роль національної еліти. Серед них є й імператриця, й королева, й султанша, й гетьманші-жінки, що так чи інакше впливали на настрій, вчинки, звершення і поразки своїх іменитих чоловіків, від яких залежала доля тисяч підданих, держав і народів. Особливу категорію становлять славетні меценатки, що залишили нам, нащадкам попередніх поколінь, безцінні скарби матеріальної та духовної культури.

Адже ми знаємо, що держави створюють люди, очолюють їх особистості, обдаровані талантом керувати. Серед них видатний правитель і полководець князь Святослав І Славний.

Пєтков С. Князь Святослав. – К.: Видавничий дім «АртЕк», (3-є вид. переробл. І доповн.), 2020. – 208с.

Дослідження для тих, хто не боїться відкривати і викривати. Вперше Іоанн Скилиця та Лев Диякон українською мовою розповіли про події, очевидцями яких вони стали. У популярній формі викладено сторінки історії, які десятиліттями приховувались від громади. Версії і загадки, міфи і легенди – з мороку століть з’являється легендарна постать великого лицаря Князя Святослава. Книга-експедиція, книга-слідчий експеримент. Читач стає співавтором, дослідником, свідком і учасником подій.

Запитання, загадки, версії дають можливість кожному читачу відчути себе дослідником і першовідкривачем стародавніх таємниць.

Таких як, наприклад, постать київського князя Володимира Святославовича, цього мовлячи словами Михайла Грушевського, «Лицаря Духу»

Ричка В. Володимир Великий: Лицар Духу. – К.: Парлам. вид-во, 2020. – 308с. – Іл., ім. пок. – (Серія «Політичні портрети»)

У книзі розкривається історичне значення діяльності князя Володимира, доленосне значення його діянь, які заклали культурні фундаменти Києво-Руської держави і дали йому право на ім’я Великого. Хреститель Русі став знаковим символом, першорядною фігурою історичної пам’яті для всієї східнослов’янської цивілізації. Висвітлюються форми її функціонування, засоби маніфестації та їх вплив на процеси національно-культурної самоідентифікації народів Східної Європи.

В історії Давньої (Київської) Русі багато руських князів залишили помітний слід. Серед них і син Володимира Великого – Ярослав

Духопельников В. М. Ярослав Мудрий / В. Духопельников; худож.-оформлювач І.М.Алексєєва. – Харків: ЛА «Час читати», 2016. – 121с.

Князь Ярослав продовжив головну справу життя свого батька – «збирання» давньоруських земель. Він відновив єдність Київської Русі, зміцнив державний апарат, заклав основи судової системи та провів культурні перетворення. Саме при ньому Київська Русь стала найбільшою державою Європи. Все це дає історикам підставу стверджувати, що час правління Ярослава, прозваного Мудрим (1019-1054), - це час найвищого розквіту Київської Русі.

А от онук Ярослава Мудрого – Володимир Мономах – не менш знакова постать українського середньовіччя.

Ричка В. Володимир Мономах / Володимир Ричка; худож.-оформлювач О.А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2019. – 120с.: іл.- (Знамениті українці)

Онук вищезазначеного правителя та візантійського імператора Константина IX Мономаха ще задовго до сходження на київський престол зажив слави боронителя Руської землі, завдаючи нищівних ударів половецьким ордам, а ставши великим князем, поклав край їхнім руйнівним набігам. Його талант миротворця і державника повною мірою проявився після утвердження на київському престолі: владнання міжкнязівських чвар зумовило об’єднання навколо Києва більшості розпорошених руських земель. Однак не ці діяння стали визначальними для привласнення імені Володимира Мономаха мнимими спадкоємцями києворуської спадщини…

І ось монгольське нашестя…

Єльников М. В. Золотоординські часи на українських землях. – К.: Наш час, 2008. – 192с. – (Сер. «Невідома Україна»)

Книжка розповідає про державу Золота Орда, вплив яких на долю населення Київської Русі і Половецького степу, на жаль, й на сьогодні не має усталеної оцінки. Незважаючи на багаторічні дослідження, питання про золотоординську епоху лишається «білою плямою», з’ясування якого мало би неабияке значення для середньовічної історії України. У книзі розглядаються контакти слов’янського населення з тюркомовними кочівниками, що позначилось на етнографічних особливостях української культури. Книжка розбиває усталений погляд на степовий регіон як «Дике поле», де проживала не тільки осіла і кочова людність, але й існували значні ординські міста.

В епоху монголо-татарських набігів жив і правив один з тих яскравих історичних діячів, якими багате Середньовіччя – Данило Галицький.

Згурська М.П., Бєлочкіна Ю.О. Данило Галицький / Марія Згурська, Юлія Бєлочкіна; пер. з рос. Т.В. Рассадкіної; худож. – оформлювач О.А. Гугалова. – Харків: Фоліо, 2018. – 121с.: іл. – (Знамениті українці)

Він жив у бурхливу, жорстоку епоху усобиць та монгольського нашестя і увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-Волинського князівства, великий реформатор, далекоглядний політик та хитромудрий дипломат. Данило Галицький був першим в історії українського народу легітимним, тобто визнаним в Європі, королем. До того ж він першим серед російських князів спробував покінчити із залежністю свого князівства від монголо-татарських завойовників. Та найбільша заслуга Галицького полягає в тому, що він був патріотом своєї землі. Відродження інтересу до історії української державності зробило постать князя Данила Романовича цікавою і для наших сучасників.

Цікаво? Чекайте продовження цього неймовірного дослідження!

Україна-Русь. Історичне дослідження 2

22.02.2023 11:21

Сторінки книг даного огляду продовжать ще глибше занурювати вас в незвідані історичні таємниці нашої України. Готові?

Огляд адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле.

Таке далеке минуле, як давня цивілізація мідного віку, яку ми називаємо трипільською.

Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація / М.Ю. Відейко. – К.: Наш час, 2008. – 160с.

Ця книжка – розповідь про пошуки та відкриття, результати наукових досліджень. Дві із половиною тисячі років історії трипільської цивілізації стали відомі завдяки археологічним дослідженням. Нині ми знаємо, що на землях України, від Карпат до Дніпра, жили люди, які створили одну із найдавніших аграрних цивілізацій Європи. Трипільці були частиною світу давніх цивілізацій Старої Європи, жили у часи, коли створювалися перші держави Єгипту та Шумері. Вони збудували тисячі поселень, багато десятків тисяч жител (в тому числі і двоповерхові), вирощували хліб, видобували метал. Вони створили шедеври прикладного мистецтва – кераміку, статуетки які і нині вражають довершеністю форм та декору, користувалися піктографічною писемністю. Про всі ці досягнення піде мова на сторінках даного видання.

А взагалі коли на теренах сучасної України з’явилися перші люди? Чи були творці трипільської культури автохтонами на сучасних українських історичних землях?

Сегеда, Сергій У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України / Сергій Сегеда. – К.: Наш час, 2012. – 432с. – (Сер. «Невідома Україна»)

А які фізичні риси були притаманні стародавнім слов’янам і людності «Руської землі»? Де слід шукати найдавніші антропологічні витоки сучасних українців? Як було реконструйовано зовнішність Нестора Літописця, Ярослава Мудрого, Івана Сірка й інших визначних постатей української історії? Відповіді на перелічені й інші запитання пропонує ця книга, де узагальнено дані з антропології історичних українських земель від найдавніших часів до сьогодення.

А що ви чули про спільність готів з Україною?

Глушко Ю. Омріяна країна дітей Одина. – К.: Наш час, 2008. – 208с. (Сер. «Невідома    Україна»)

Це коротка історія заселення теренів України готами II-IV ст. н.е. Згідно з давніми джерелами, на території сучасної України, у межах Дніпропетровської та Запорізької областей побудували свою столицю Данпарстат (біля сучасного поселення Башмачка), на території Криму остготи створили своє королівство, яке включало  фортеці Мангуп, Чуфут-Кале, Бакла. Черняхівська культура стала археологічним відображенням імперії Германаріха. В її матеріалах сполучаються готські витоки вельбарської культури, місцеве раннєслов’янське населення зарубинецької культури, а також нащадки кочових імперій скіфів і сарматів. За 200 років готської історії вони перетворюють свою державу в римську провінцію, зіграють ключову роль в історії пізньої Римської імперії. Готи розчинились в місцевому скіфо-сарматському населенні, що пізніше дасть поштовх формуванню культури ранніх слав’ян.

Так формувалась державність на українських землях…

Кралюк П.М. Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях / Петро Кралюк; худож.-оформлювач О.А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2020. – 424с.: іл. – (Великий наук. проект).

Книга Петра Кралюка розкриває історію державних змін на теренах України від прадавніх часів до нашого сьогодення. Усупереч висловлюванню відомого українського письменника і політика початку ХХ ст. Володимира Винниченка, мовляв, не можна українську історію читати без брому, тобто заспокійливого, автор акцентує увагу на тому, що бездержавність – явище, характерне для багатьох народів. Тому українці у своєму прагненні створити власну державу були далеко не одинокі. Проте, проживаючи в різних країнах і обіймаючи високі посади, вони зробили чимало для становлення, зокрема Угорського королівства, Речі Посполитої, Російської імперії, Османської імперії і врешті-решт здобули свою державу.

Такий собі проект «Україна»

Яневський Д.Б. Проект «Україна». Відомі історії нашої держави / Д.Б. Яневський; худож.-оформлювач О.Д. Кононученко. – Харків: Фоліо, 2014. – 287с.: іл.

У новій книжці телеведучого, журналіста Hromadske.TV, доктора історичних наук Данила Яневського розповідається про те, що відбувалося на землі, яка зараз називається Україною, починаючи з середини X ст. до об’єднання 1386 року Королівства Польського та Великого князівства Литовського (до складу якого входила сучасна Правобережна Україна), а потім – до ліквідації полкової системи Гетьманщини та утворення 1781 року Київського намісництва, яке охоплювало всю територію сучасної України від Дніпра до Збруча.

У книжці автор висловлює свій власний погляд на історію України і підкреслює, що історія Русі/України – це складова історії країн Центральної та Східної Європи.

Наступна популярна, зіперта на міцному академічному грунті синтеза з пера канадсько-американського науковця, очільника катедри українознавчих студій у Торонтському університеті професора Павла-Роберта Магочія.

Магочій П.-Р. Ілюстрована історія України / Павло-Роберт Магочій; пер. з англ. С. Біленький. – К.: Критика, 2012. – 446с.: іл.

Мета книги не тільки дати широкій аудиторії стислий, захопливий, динамічно викладений огляд історії України від античності аж до «пост помаранчевого» сьогодення, але й дослівно зобразити цю історію за допомоги мап на початку кожного з 46 розділів і численних ілюстрацій, що створюють вельми цілісний, хоч і неабияк стереоскопічний, образ навдивовижу розмаїтої та багатокультурної цивілізації. На відміну від більшості дослідників, автор дивиться на свій предмет під територіальним і мультикультурним , а не етно-національним кутом зору, і його увагу привертають, нарівні з українцями, всі народи, що колись заселяли терени нашої країни в її чинних кордонах. Такий оригінальний і збалансований виклад політичної, соціально-економічної та культурної історії краю стане справжнім скарбом любителю української минувшини.

Бажаєте ще про скарби?

Вздульська В. Українські скарби /Валя Вздульська; ілюстрації. – К.: Портал, 2020. – 88с.

Скарби бувають дивними – як-от бивень мамонта чи прадавня мотика. Бувають втраченими чи й зовсім вигаданими, і навпаки – знайденими дивовижним чином. Авторка зібрала цілу скриню історій про скарби, пов’язані з Україною, і не ховає її, а ділиться з нами. Обережно: після прочитання може з’явитися потяг до розкопок.

Особливо у дітей!

Мамчич О. Овва як бува! Абетка з історії України / Олеся Мамчич; ілюстрації Софії Томіленко. – К.: Портал, 2021. – 72с.

За кожною літерою ховаються важливі слова, а за словами – події, постаті й речі, які зробили Україну саме такою, як ми знаємо. Ця абетка пропонує легке, пізнавальне, веселе знайомство з історичними поняттями і нагоду поговорити з дітьми про знакові явища з історії наших теренів.

Далі буде…

Україна-Русь. Історичне дослідження

25.01.2023 10:34

Усі, хто шукає істину, на сторінках книг цього огляду мають можливість відслідкувати історію землі, яку сьогодні називають Україна. Поки що українські історики тільки починають ставити перед собою питання та знаходити на них відповіді. Давайте ж приєднаємось до них!

Огляд адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле.

На сторінках першої книги із двотомника перед  читачем  постають   два тисячоліття історії на теренах сучасної України.

Історія цивілізації. Україна / Н.С. Абашина, М.Ю. Відейко, О.В. Гопкало та ін.; упоряд. М.Ю. Відейко; художник-оформлювач Г.С. Проніна. – Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. – ІХ ст.). – Харків: Фоліо, 2020. – 586с.: іл.

Книга поділена на дві частини: перша охоплює період від Х до ІІІ ст. н.е., друга – від ІІІ ст. до ІХ ст. Зміст книги було розроблено з метою залучення до її написання широкого кола фахівців, які найкраще дослідили та розуміються на окремих питаннях. Під однією обкладинкою зібрані відомості про мову, релігію, міфологію, технічні досягнення, економіку, мистецтво та військову справу давніх часів. Видання містить чимало унікальної інформації, результати новітніх досліджень, деякі розділи стали першими ластівками у висвітленні певних тем у такому обсязі.

Другий том присвячено періоду від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. – 1256).

Історія цивілізації. Україна / О.Б. Бубенок, А.М. Домановський, О.О. Дядечко та ін.; упоряд. О.Є. Черненко; художник-оформлювач О.А. Гугалова-Мєшкова. – Том 2. Від Русі до Галицького князівства (900 – 1256). – Харків: Фоліо, 2021. – 590с.: іл.

Зміст видання розроблено з метою висвітлення найважливіших аспектів історико-культурного процесу, що відбувався на землях сучасної України у цей час.

До створення книги були залучені як провідні фахівці в галузі середньовічної історії та археології, так і молоді дослідники. Завдяки цьому вдалося поєднати теоретичні розробки, що є базовими для вітчизняної історичної науки, та результати новаторських досліджень, які вперше представлені у такому обсязі. Це відомості про історію, господарство, мову, релігію, культуру(літературу, зображальне та музичне мистецтво, архітектуру), побут (одяг, ігри та розваги) та військову справу середньовічного населення земель сучасної України.

Упорядником цього видання є археолог, кандидат історичних наук Олена Черненко, яка більш як тридцять років займається дослідженням археологічних пам’яток та історії  України часу середньовіччя.

І перший і другий томи доповнені багатим ілюстративним матеріалом.

А поки українські історики тільки починають ставити перед собою питання та знаходити на них відповіді, звернемося до трьох томника «Україна-Русь», який не є історією України в зазвичай прийнятому вигляді.

Білінський В. Україна-Русь: історичне дослідження: у 3 кн. Кн. 1: Споконвічна земля / Володимир Білінський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. – 384с.

Автор на основі історичних документів, літописів, спогадів мандрівників, досліджень сучасних археологів, істориків доводить неперервність розвитку українського етносу, починаючи від VI тисячоліття до нашої ери, трипільської культури, а потім зарубинецької, черняхівської, київської і т.д.

Ця книга допомагає зрозуміти, чому не мають права на існування імперські шовіністичні твердження про прибулих на українські землі у V-VI століттях слов’ян. То бездоказові так звані псевдотеорії.

Продовженням розвінчання псевдоучень є друга книга трилогії

Білінський В. Україна-Русь: роман-дослідження: у 3 кн. Кн.2: Князі Галицькі-Острозькі / Володимир Білінський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. – 376с.

В цій книзі подано багатющий фактологічний матеріал, на підставі якого спростовуються старі заяложені міфи та побрехеньки як радянських, російських, польських, так і деяких українських істориків. Мова йде про Великі Галицько-Волинське та Литовсько-Руське князівства, їхніх реальних правителів і будівничих. У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн – наших близьких і далеких сусідів.

В останній книзі трилогії автор акцентує увагу читачів на наших славних перемогах, яких в українській історії було чимало.

Білінський В. Україна-Русь: історичне дослідження: у 3 кн. Кн.3: Українська звитяга / Володимир Білінський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. – 408с.

На сторінках видання проступають незатерті часом постаті легендарних звитяжців, котрі ще за життя посіли чільне місце в пантеоні талановитих воєначальників-полководців як України, так і світу.

Пропонований в наступній книзі курс лекцій з історії України не є якоюсь сенсаційною інтерпретацією давно відомих широкому загалу історичних подій, його автор радше пропонує оригінальну версію окремих, здавалось би, давно усталених фактів і подій вітчизняної історії, які довго і ретельно замовчувались, в тому числі й українськими істориками, на догоду так званому «старшому братові». Тому самому народові, що в часи бездержавного існування України, привласнив історичне ім’я української держави й, водночас самоназву предків українців – Русь

Дорошко М.С. Історія України. Події. Постаті. Явища. – К.: Саміт-книга, 2021. – 472с.

В цій книзі автор переосмислює широко- і маловідомі українському читачеві історичні сюжети починаючи з Аскольдового хрещення Русі 860 року до героїчної боротьби ОУН-УПА за незалежну Українську Державу і, звісно, про дипломатичні заходи влади усіх державних утворень – від Русі до незалежної України – задля утвердження міжнародної суб’єктності нашої держави.

Так формувалась українська нація.

Більш детально це освітлює наступна книга

Горєлов М.Є. Українська етнічна нація / Горєлов М.Є., Моця О. П., Рафальський О.О.: К.: ЕКО-ПРОДАКШН, 2012. – 192с.

Автори цього видання, у продовження своїх попередніх досліджень, розглядають цікаву і ще не до кінця вирішену проблему формування сучасної української нації, акцентуючи увагу не на політичній, а на етнічній складовій, відслідковуючи шлях попередників сучасних українців від XIX ст. до сьогодення.

А що ми знаємо про давніх слов’ян? Як вони вплинули на сучасну Україну?

Мельниченко Н. Українські землі до українців. Як жили давні слов’яни / ілюстрації Олександра Продана. – К.: Портал, 2020. – 128с.

Ви скажете, ну, бачили кривобокі глечики в музеях і чули казочки про їхніх богів. А ось що про давніх слов’ян знають науковці? Звідки слов’яни прийшли на ці землі, як воювали, чи бували рабами і чи самі мали рабів. Як будували свої халупки, видовбували човни з дубів, чому їли майже саму кашу, що ховали в скарбах і які їхні сліди можна віднайти в колядках. Про все це й не тільки розповідає авторка книжки – доступно й цікаво.

Не менш цікаве і дослідження про кримських татар, корінних народів Криму.

Абдулаєва Г. Кримські татари: від етногенезу до державності / Гульнара Абдулаєва. – К.: Гамазин, 2021. – 408с.

Кримський історик Гульнара Абдулаєва допоможе відновити багатовікову етнічну історію корінних народів Криму, розвіє численні нав’язані міфи, продемонструє національну самобутність, унікальність та цінність етносу кримських татар для людської цивілізації.

Але дана книга не просто начерк до життя й становлення кримських татар як етносу, це чудова можливість для читачів будь-якого віку довідатися й поміркувати в історичному (а подекуди й політичному) ракурсі про те, ким насправді є кримські татари, кримчаки, караїми, звідки вони взялися і яким чином сформувалися як народ. І чому зараз вони разом з іншими, на жаль, нечисленними етнічними групами змушені боронити свій статус корінного населення півострова, і якою є їхня роль у формуванні сучасної України.

Але сучасна країна не може існувати без української культури, яка в свою чергу, має у спадок багатющу християнську сакральну традицію періоду Київської Руси, що безумовно найпотужніше виражена в іконописному мистецтві.

Комарницький А., Зятик Б. Святині Княжої України / Андрій Комарницький, Богдан Зятик; пер. на англ. В. Лужняк. – Львів: Свічадо, 2019. – 208с.

Альбом знайомить з національними реліквіями Княжої України (Київської Руси) – монументальним мистецтвом, книжною мініатюрою та іконописом, мощами, - які дійшли до нашого часу та які формують цілісне бачення києво-руської сакральної традиції X-XIII ст. Видання є наслідком наукового дослідження святинь домонгольського періоду, яке зробили українські мистецтвознавці впродовж останніх десятиліть. Автори по новому осмислюють весь сакральний спадок Київської Руси, відходячи від хибних стереотипів щодо нього як неукраїнського набутку. В альбомі простежено долю пам’яток києво-руського періоду від їхнього створення до сьогоднішнього місця знаходження, подано опис святинь та окреслено їхнє мистецьке та духовне значення в українській культурі.

А як щодо українських міфів, легенд, переказів?

Попельницька О.О. Загадкова Україна. Таємниці та легенди / О.О. Попельницька. – К.: Арій, 2020. – 352с.: іл. – (Таємниці історії).

У цій книжці в популярній формі реконструйовано загадкові сторінки української історії на основі загадок у літописах та інших творах давнього і середньовічного письменства, фольклорі, топоніміці тощо. Прагнучи хоча б побіжно охопити найцікавіші аспекти української історії та міфології, починаючи від найдавніших часів, автор знайомить читача переважно з маловідомими міфами і легендами, намагаючись якомога повніше представити різні історичні епохи та персоналії. Зокрема розкриває таємниці про карпатських духів, печерських святих і видатних історичних постатей та ще багато захопливого, нерозгаданого й таємничого.

Продовження буде…