От що в нас є – могили та й могили.

Та Чорний шлях з невільницьким плачем.

Цьому народу світ уже немилий

від зайшлих вбивць і від своїх нікчем.

Ліна Костенко

 

Коли скінчиться ця війна? Напевно, це запитання хоча б раз, але виникало у кожного. Важко не запитувати себе (Бога, Всесвіт ) знову і знову про це, коли чуєш новини про смерть військових і мирних мешканців, що стало вже щоденним, про зруйновані будинки, сотні тисяч переселенців і тисячі поранених у госпіталях …Навіть коли просто прогулюєшся літнім днем залитою сонцем алеєю, де так затишно пахне кавою, де лунає музика, невпинно і гостро десь під шкірою пульсує це нове для нас знання – триває війна.

Коли ж вона скінчиться, ця війна?..

Огляд для тих, хто хоче жити у власній щасливій країні.

А як часто ми запитуємо себе, коли вона почалася?

…Навряд чи 2014 року. І не з анексії росією Криму. І навіть не з часів Майдану. А значно, значно раніше. І без розуміння, коли почалася наша війна, ми не знайдемо відповіді на запитання, коли ж вона нарешті скінчиться.

«Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв» / За загальною редакцією Л. Івшиної. – Видання друге, перероблене. – К.: ТОВ «Українська прес-група», 2016. – 296с.

Ця книга – про тих, хто пішов боронити нашу землю та зберегти єдність країни. Про тих, хто робив героїчні вчинки, просто добре виконуючи свою роботу і залишаючись вірним присязі. Вона – про силу,волю, мужність. Про Героїв. Тих, хто загинув, і тих, хто вижив, пройшов, пережив. Тут ви можете прочитати знакові історії про знакові події цієї неоголошеної війни на Донбасі. Можливо, не всі вони припадуть вам до душі, але ви вже ніколи не бачитимете війну абстрактною і далекою, навіть якщо живете за тисячі кілометрів від неї і вам не чутно «Градів»…

Але імена загиблих героїв з Кіровоградщини та події, що їх супроводжували, забувати ніхто не має права.

Непереможені / текст: В.Семененко, Ж.Петрович. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2020. – 136с.: іл.

Якщо уважно вчитатися в кожну історію, глибоко осмислити кожну долю, кожен спогад про наших воїнів, вдивитися в очі кожного з них, в їхні посмішки, то виникає відчуття, яке неможливо сплутати з чимось іншим. Здається, ніби всі ці хлопці  - Тарас Карпа, Олег Кулігін, Андрій Шершень і багато інших – з однієї родини: зі схожими характерами, поглядами на життя, цінностями. І це істинна правда, бо вони Сини однієї Матері – України.

«Це судять не мене – це судять Україну! Але я не здамся, я повинен боротися!» - сказав ще один Герой по відеозв’язку перед початком розгляду апеляції його справи в Мілані.

Бура Д.М. Віталій Марків / Дар’я Бура; худож. – оформлювач Є.В.Вдовиченко. – Харків: Фоліо, 2021. – 153с.: іл. – (Справжні герої).

2014 рік. Війна з росіянами та підбурюваними ними жителями Донбасу стала страшною реальністю. Саме тоді найкращі та найвідданіші сини України, добровольці з Майдану рушили захищати країну від ворога.

Віталій Марків – один з тих добровольців. Він залишив спокійне життя в Італії і повернувся додому, боронити країну. Та з 2017 року став заручником і учасником іншого фронту цієї війни – війни за честь держави Україна.

Довгі три роки український військовослужбовець перебував за гратами в Італії, звинувачений у нібито причетності до загибелі італійського фотокореспондента. У листопаді 2020 року, після вивчення додаткових матеріалів, наданих захистом, суд присяжних повністю виправдав Віталія.

3 листопада Віталій Марків повернувся в Україну.

Ще один доброволець пішов на фронт у складі батальйону «Донбас».

Родін І.В. Батальйон «Донбас». Записки добровольця / Ігор Родін; пер. з рос. В.М.Верховеня; худож. – оформлювач М.С.Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 188с.:іл. – (Серія «Військові щоденники»).

Як зрозуміло з назви книги, цей доброволець – Ігор Родін – воєнний історик і публіцист із Києва. Вивчав період Першої світової та Громадянської воєн, захоплювався російськими полководцями, ідеями Білого руху. Але 2014 року, у віці 53-х років, пішов захищати Україну від «руського мира».

При виході з Іловайська потрапив у полон до російських військових. Був звільнений під час обміну полоненими.

До війни на Донбасі Ігор Родін написав дві книги і сорок вісім статей з російської воєнної історії. Тепер пише історію своєї країни. Першим результатом є ця книга.

Спогади, спогади…

Спогади тих, хто пройшов пекло і вижив: бранців донецьких і луганських підвалів, сумнозвісної «Ізоляції» та донбаських колоній.

Вовк І., Бура Д. Ізоляція. Таємні в’язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті / Ірина Вовк, Дар’я Бура; худож.-оформлювач О.Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2020. – 348с.: іл. – (Хроніка).

Це оповіді тих, кого вдалося обміняти 29 грудня 2019 року, тих, хто втішився відчуттю української землі на КПВВ «Майорськ».

Попри суперечки щодо самого обміну: неоднозначність тих, хто повернувся до України і біль через звільнення «беркутівців», додому таки повернулися й ті, хто жертвував життям, сім’єю, спокоєм і здоров’ям заради рідної української землі.

Про життя «до» і «після», про життя Донбасу в часі війни, про звірства і злочини бойовиків, про жахи і тортури в полоні в цій книзі розповідають українські військовики, журналісти, блогери, помічники військових, медики й місцеві мешканці.

А ще – волонтери

Макєєв В. 100 днів полону, або Позивний «911» / Валерій Макєєв; худож.-іл. С.Захаров; худож.-оформлювач Л.П.Вировець. – Харків: Фоліо, 2016. – 192с.: іл.

Книга-сповідь волонтера, який пройшов воєнний Схід України й опинився за гратами в підвалі, де не діють жодні закони і правила, а все будується винятково на людських стосунках. Це документальна розповідь про паралельний вимір, який існує в нашому світі за кілька сотень кілометрів. Жорстокі ополченці, російські десантники, психологічні допити, приниження, катування – мало хто після цього виживає. Але він вижив і…написав про це. Дискусійно, суперечливо, нетипово, але чесно.

Усі, хто волонтерить, так чи інакше пропускають той біль світу крізь себе.

Сергій Жадан, Ірена Карпа, Макс Кідрук, Галина Вдовиченко, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько, Катерина Бабкіна, Андрій Любка, Ірина Славінська, Гаська Шиян…Яскраве полотно з віршів, оповідань, есеїв від десяти відомих українських авторів змушує замислитись над феноменом волонтерства.

Волонтери. Мобілізація добра: збірка / укл. і передм. І.Карпи. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 256с.

Ця книга – про звичайних людей поруч із нами, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ, що похитнувся водномить. Тих, хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває, зігріває…Це волонтери. Мирні воїни світла. Строкатий килим із віршів, есеїв і щемливих оповідань найкращих українських авторів змусить задуматися над цим феноменальним явищем та, мабуть (хто знає), зважитися на власний крок.

А ось герої художніх творів Руслана Горового мають реальних прототипів. Навіть у повісті, де висувається фантастична гіпотеза. Адже автор як професійний журналіст вкрай обережний зі своїми фантазіями…

Горовий Руслан Ген воїна: Оповідання, повісті. – Львів: Кальварія, 2014. – 160с.

Лише чотири історії, кожна з яких захоплює вас живими, гострими й бурхливими відчуттями та трохи змінює вас і ваше життя. Хоча останнє ви відчуєте значно пізніше.

Історія військового пілота у зоні АТО (оповідання «Нижче неба»), історія кохання сільського електрика та залізничниці-практикантки на провінційному залізничному переїзді (оповідання «Переїзд») та історія блогера і його розслідування таємниці загибелі своїх батьків через багато років потому (повість «Буенос діас, чіка»). А також – історія однієї сучасної спецоперації, за участі спец призначенців України та Росії, в зоні відчуження, в якій є й авторська, фантастична, версія того, що насправді сталося на Чорнобильській АЕС майже тридцять років тому (повість «Ген воїна).

Яскраво і невимушено оживають перед читачем справжні персонажі і ситуації, що могли б здатися нереальними для звичайної людини, і в «Фронтовому щоденнику» Дмитра Степаненка.

Степаненко Д. Фронтовий щоденник: окопні історії / Дмитро Степаненко. – Кропивницький: «Імекс-ЛТД», 2016. – 208с.

«Щоденник» писаний тими ж фразами і словами, які Дмитро використовує у буденному житті: без лабіринтів словесних хитросплетінь. А це, як на мене, важливо і цінно. Як цінуються репортерські фото із надзвичайних подій без ретуші і редагування. Ця книжечка – нагадування про те, якою ціною нам дістається «своя хата, своя воля»…

«Чому ми живемо в Україні, а розмовляємо російською мовою?», - не раз, з раннього віку, запитувала себе авторка наступної книги, яка народилася в Луганську.

Сурженко М. Нове життя. Історії з Заходу на Схід / Маргарита Сурженко. – Брустури: Дискурсус, 2015. – 234с.

Цей художній твір – спроба зрозуміти тих, хто опинився по той бік фронту й захотів там лишитися. Які мотиви і які ідеали? Яка любов і яка ненависть? Адже відчуття і почуття в усіх однакові.  Адже кожен вміє відрізнити зло від добра. Але завжди хтось опиняється по той бік, а хтось – по цей…

До зустрічі, друзі, в наступному огляді!

< <   > >