Хто хоче продовжувати досліджувати становлення мальовничої європейської держави з багатою історичною і культурною спадщиною? Вам сюди!

Огляд адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто любить свою Батьківщину і пишається нею.

 

Кожний етап людської цивілізації полишав прийдешнім поколінням велике різноманіття картографічних творів, що в скорім часі ставали пам’ятками історії науки і техніки, безцінним джерелом інформації, а деякі – ще й правдивими витворами мистецтва.

Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV-перша половина XVIIст. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – 208с.; іл.

Даний альбом включає репродукції західноєвропейських середньовічних карт із зображенням території України, що зберігаються у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України та Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка. В альбомі подані в хронологічному порядку 83 карти із зображенням українських земель, що були видані од кінця XV до середини XVII ст. Факсиміле стародавніх карт доповнені ґрунтовними описами українською та англійською мовами.

А ось в наступній книзі уперше вміщені карти України різних часів, що дає можливість простежити, яку роль відігравало географічне середовище у формуванні українського етносу, побудові, а потім і відродженні власної держави упродовж багатьох століть.

Історія України: Джерельний літопис. – 2-е вид., виправл. і доп.  – К.: КВІЦ, 2012. – 832с.: іл.

Тут вміщено документи і матеріали, які висвітлюють найважливіші події в історії України з найдавніших часів до сьогодення, методику їх використання та інші дидактичні матеріали. Подано найрізноманітніші типи джерел: уривки з літописних свідоцтв, юридично-правових документів, генеалогічних таблиць княжих династій, фольклорних матеріалів, історико-географічних карт із праць відомих істориків, спогадів учасників подій, свідчень іноземців.

Сучасне суспільство потребує правдивої розмови про свою минувшину, і чергові три книги допоможуть збагнути величезну традиційну культуру історичної минувшини українських верховинців Українських Карпат.

Етнографічні групи українців Карпат. Бойки / НАН України, Ін-т народознавства; за наук. ред. і уклад. С. Павлюка; редкол.: Я. Тарас, М. Сополига, У. Мовна та ін.; худож. – оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 574с.: іл. – (Великий наук. проект)

Перед вами велика науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України Степана Павлюка. Монографічне дослідження приурочене всебічному висвітленню унікального культурно-традиційного спадку бойків. Своєрідними рисами відзначаються різні галузі бойківської народної духовної культури, характер осмислення природних і суспільних явищ, комплекс норм народного звичаєвого права, моралі, етики, традиційних знань, обрядів, сімейного і побутового календарів тощо. В них переплелися нашарування народної буденної свідомості різних епох, починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичеських і пізніх християнських елементів, фантастичних ілюзорних уявлень із здобутками упродовж віків, практичним досвідом. Бойківська фольклорна традиція донесла до нашого часу цікаві пам’ятки давніх верств усної поетичної творчості українського народу, зокрема календарно- і сімейно-обрядової (колядки, ладканки), народні балади, соціально-побутові пісні, народні казки, легенди, перекази. Значний інтерес становить мелодична і тональна структура бойківських народних пісень та інструментальної музики, музичні й хореографічні особливості народного танцю. На виняткову увагу заслуговує образотворче народне мистецтво бойків – вишивка, форми і способи прикрашати одяг та інші побутові предмети, вироби з бісеру, різьблення по дереву, розпис писанок і народний живопис.

Наступна монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів.

Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули / НАН України, Ін-т народознавства; за наук. ред. і уклад. С. Павлюка; редкол.: Я. Тарас, М. Сополига, У. Мовна та ін.; худож. – оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 379с.: іл. – (Великий наук. проект)

Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох. Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інструментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін.

Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).

А що ви чули про лемків?

Етнографічні групи українців Карпат. Лемки / НАН України, Ін-т народознавства; за наук. ред. і уклад. С. Павлюка; редкол.: Я. Тарас, М. Сополига, У. Мовна та ін.; худож. – оформлювач М.С. Мендор. – Харків: Фоліо, 2020. – 363 с.: іл. – (Великий наук. проект)

Лемки, як одна з найпомітніших етнографічних груп українців, заслуговують на безумовне всебічне вивчення історико-соціального буття та культурної традиційності. Саме лемкам випала особливо важка доля через політичну ситуацію: бути уярмленими упродовж кількох століть не тільки одним окупантом, але й перебувати одночасно у складі декількох чужих держав, але не скоритися, не втратити своєї української самобутності, зберігши при цьому моральну велич і силу духу національного самоусвідомлення у найскладніших історичних випробуваннях.

Лемків і Лемківщину слід розглядати не у загальноприйнятому руслі як українську діаспору, а як українське зарубіжжя, населення якого продовжує жити на своїй історичній батьківщині, але в політичних умовах іншої держави.

Продовжує і доповнює вищесказане книга

Стельмащук Г. Традиційний стрій етнографічних груп українців Карпат / Галина Стельмащук. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2021. – 216с.: іл.

Нове видання знаної дослідниці українського декоративного та образотворчого мистецтва присвячене народному вбранню, яке носили українці етнографічних груп: бойки, лемки, гуцули, покутяни, буковинці у Карпатах. Багато у ньому спільних рис з убранням, що побутувало на всіх теренах України, але у зв’язку з кліматичними, економічними, соціальними умовами, культурними зносинами з сусідніми державами упродовж століть у вбранні українців Карпат виробилися свої самобутні локальні риси, які вирізняються барвистістю, оздобленням, способом носіння і тим, що у святкові дні його можна побачити ще на носіях, особливо на Гуцульщині.

А тепер спробуємо дослідити іншу красу – старовинні маєтки і садиби України

Родічкіна О.І. Старовинні маєтки України: Книга-альбом / О.І. Родічкіна. – К.: Мистецтво, 2015. – 384с.: іл. – Текстівки англ.,рез. англ. і рос.

У виданні повно і всебічно розглядається історія розвитку старовинних маєтків і садиб, садів і парків від середньовіччя до початку XX століття на території України. Багатий образотворчий матеріал, свідчення мемуаристів, архівні дослідження, поетичні рядки дають можливість відчути зв’язок епох, оцінити працю видатних творців палацово-паркових ансамблів, ознайомитися як з широковідомими маєтками та парками України, так і з тими, що не збереглися до нашого часу. Гортаючи альбом, майже реально відчуваєш цей дух, дух давнини…

Таку ж назву має наступна книга з нашого дослідження

Донцов Д. Дух нашої давнини: Науково-публіцистичне видання / Дмитро Донцов. – К.: ВЦ «Просвіта», 2016. – 261 с.

Автор окреслює ідеал нової суспільності, ставить дороговкази для мільйонів українців: розвивати героїчні традиції нашого народу, формувати еліту високої національної свідомості, державницького мислення, яка прагне безоглядно служити своєму народові.

А от як формувалася українська родова еліта?

Яковенко Наталя Українська шляхта з кінця XIV-до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправлене. – К.: Критика, 2008. – 472с.: іл.

Руське боярство-шляхта утворювало відособлену від загалу верству, безумовно наділену головними ознаками тогочасної панівної еліти: правом влади та власності, що його гарантував закон, й усвідомленням своєї вродженої зверхності. У повільних змінах, що вподовж XIV-XVI століть рухали розмитий, етнічно строкатий загал «рицарського люду» до виокремлення замкненого упривілейованого стану «руської шляхти» відсіявся бідніший край бояр-рицарів; долаючи спротив родової знаті, зміцніли в правах благородно-народжених маєтніші бояри з простолюду та вояки-прибульці сумнівного походження, викупивши своє шляхетство «податком крові»; щаблем нижче довелося зійти гордовитим нащадкам могутніх князів-династів, зрівняних із родовитим боярством-панами. Осердям новоствореної станової спільноти була найдавніша частина руського боярства – пани-отчинники, до рівня яких винищилися боярські низи і спустилися здрібнілі князівські верхи. Це забезпечувало сталість елітарної традиції, неперервність її коріння від зламу XIV-XV століть аж до  доби, коли входження Київської та Волинської земель до Корони Польської поставило прикінцеву крапку в розвитку суспільного статусу шляхти.

Українській родовій еліті історична доля відвела функції охоронця та гаранта цілості свого народу. Ці функції знать успішно виконувала аж до бурхливого пробудження суспільства в половині XVII століття, спираючись на найпотрібнішій для такої мети засаді – консерватизмі, що стоїть на варті старовини. Проте в переломову добу, запалену жагою оновлення, лідерство від вартового мав перейняти оновлював-палій, що суперечило самій консервативній природі шляхти.

І тоді смолоскип з її рук вихопили руки молодші й дужчі – козацькі.

 

Чекайте продовження…

 

< <   > >