З попередніх оглядів ви помітили, що Україна – це світ безмежних можливостей для дослідження. Тому не будемо затримуватись і почнемо!

Огляд адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле, хто шукає, сумнівається, мислить, творить і йде шляхом знань.

І для початку пропоную поговорити про історію культури нашої держави

Попович М. В. Нарис історії культури України. 2-ге видання, доповнене. – К.: Видавничий дім «АртЕк», 2017. – 730с.: іл.

Книга являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної  культури включаються при цьому не тільки література, філософія та різні мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань.

У XXI ст. країна, включаючи і культуру, входить через один з найдраматичніших відрізків своєї історії. Багато чинників вплинуть на її долю, але – може, вперше за свою багатовікову історію – вирішувати все буде вона сама, самостійно й незалежно.

 

Як незалежні і сильні українські жінки, що залишили помітний слід в історії

Сегеда С. П. Видатні жінки української історії (Книга 1. X-XVIII ст.): Біографічні нариси на тлі історичних подій (Науково-популярне видання). – К.: ТОВ «Балтія-Друк», 2020. – 259 с.: іл.

Ця книжка – перша частина видання, присвяченого тим жінкам Русі-України, в руках яких ціла епоха.

Слово «шляхетний» має кілька значень, і серед них «особа знатного походження» та «благородна людина». Обидва визначення пасують нашим героїням: деякі з них походили з великокняжих родів династій Рюроковичів і Гедиміновичів та їхніх численних відгалужень, інші належали до козацького стану, що після закінчення княжої доби майже два століття відігравав роль національної еліти. Серед них є й імператриця, й королева, й султанша, й гетьманші-жінки, що так чи інакше впливали на настрій, вчинки, звершення і поразки своїх іменитих чоловіків, від яких залежала доля тисяч підданих, держав і народів. Особливу категорію становлять славетні меценатки, що залишили нам, нащадкам попередніх поколінь, безцінні скарби матеріальної та духовної культури.

 

Адже ми знаємо, що держави створюють люди, очолюють їх особистості, обдаровані талантом керувати. Серед них видатний правитель і полководець князь Святослав І Славний.

Пєтков С. Князь Святослав. – К.: Видавничий дім «АртЕк», (3-є вид. переробл. І доповн.), 2020. – 208с.

Дослідження для тих, хто не боїться відкривати і викривати. Вперше Іоанн Скилиця та Лев Диякон українською мовою розповіли про події, очевидцями яких вони стали. У популярній формі викладено сторінки історії, які десятиліттями приховувались від громади. Версії і загадки, міфи і легенди – з мороку століть з’являється легендарна постать великого лицаря Князя Святослава. Книга-експедиція, книга-слідчий експеримент. Читач стає співавтором, дослідником, свідком і учасником подій.

Запитання, загадки, версії дають можливість кожному читачу відчути себе дослідником і першовідкривачем стародавніх таємниць.

 

Таких як, наприклад, постать київського князя Володимира Святославовича, цього мовлячи словами Михайла Грушевського, «Лицаря Духу»

Ричка В. Володимир Великий: Лицар Духу. – К.: Парлам. вид-во, 2020. – 308с. – Іл., ім. пок. – (Серія «Політичні портрети»)

У книзі розкривається історичне значення діяльності князя Володимира, доленосне значення його діянь, які заклали культурні фундаменти Києво-Руської держави і дали йому право на ім’я Великого. Хреститель Русі став знаковим символом, першорядною фігурою історичної пам’яті для всієї східнослов’янської цивілізації. Висвітлюються форми її функціонування, засоби маніфестації та їх вплив на процеси національно-культурної самоідентифікації народів Східної Європи.

В історії Давньої (Київської) Русі багато руських князів залишили помітний слід. Серед них і син Володимира Великого – Ярослав

Духопельников В. М. Ярослав Мудрий / В. Духопельников; худож.-оформлювач І.М.Алексєєва. – Харків: ЛА «Час читати», 2016. – 121с.

Князь Ярослав продовжив головну справу життя свого батька – «збирання» давньоруських земель. Він відновив єдність Київської Русі, зміцнив державний апарат, заклав основи судової системи та провів культурні перетворення. Саме при ньому Київська Русь стала найбільшою державою Європи. Все це дає історикам підставу стверджувати, що час правління Ярослава, прозваного Мудрим (1019-1054), - це час найвищого розквіту Київської Русі.

А от онук Ярослава Мудрого – Володимир Мономах – не менш знакова постать українського середньовіччя.

Ричка В. Володимир Мономах / Володимир Ричка; худож.-оформлювач О.А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2019. – 120с.: іл.- (Знамениті українці)

Онук вищезазначеного правителя та візантійського імператора Константина IX Мономаха ще задовго до сходження на київський престол зажив слави боронителя Руської землі, завдаючи нищівних ударів половецьким ордам, а ставши великим князем, поклав край їхнім руйнівним набігам. Його талант миротворця і державника повною мірою проявився після утвердження на київському престолі: владнання міжкнязівських чвар зумовило об’єднання навколо Києва більшості розпорошених руських земель. Однак не ці діяння стали визначальними для привласнення імені Володимира Мономаха мнимими спадкоємцями києворуської спадщини…

І ось монгольське нашестя…

Єльников М. В. Золотоординські часи на українських землях. – К.: Наш час, 2008. – 192с. – (Сер. «Невідома Україна»)

Книжка розповідає про державу Золота Орда, вплив яких на долю населення Київської Русі і Половецького степу, на жаль, й на сьогодні не має усталеної оцінки. Незважаючи на багаторічні дослідження, питання про золотоординську епоху лишається «білою плямою», з’ясування якого мало би неабияке значення для середньовічної історії України. У книзі розглядаються контакти слов’янського населення з тюркомовними кочівниками, що позначилось на етнографічних особливостях української культури. Книжка розбиває усталений погляд на степовий регіон як «Дике поле», де проживала не тільки осіла і кочова людність, але й існували значні ординські міста.

В епоху монголо-татарських набігів жив і правив один з тих яскравих історичних діячів, якими багате Середньовіччя – Данило Галицький.

Згурська М.П., Бєлочкіна Ю.О. Данило Галицький / Марія Згурська, Юлія Бєлочкіна; пер. з рос. Т.В. Рассадкіної; худож. – оформлювач О.А. Гугалова. – Харків: Фоліо, 2018. – 121с.: іл. – (Знамениті українці)

Він жив у бурхливу, жорстоку епоху усобиць та монгольського нашестя і увійшов в історію як збирач давньоруських земель, правитель Галицько-Волинського князівства, великий реформатор, далекоглядний політик та хитромудрий дипломат. Данило Галицький був першим в історії українського народу легітимним, тобто визнаним в Європі, королем. До того ж він першим серед російських князів спробував покінчити із залежністю свого князівства від монголо-татарських завойовників. Та найбільша заслуга Галицького полягає в тому, що він був патріотом своєї землі. Відродження інтересу до історії української державності зробило постать князя Данила Романовича цікавою і для наших сучасників.

Цікаво? Чекайте продовження цього неймовірного дослідження!

 

 

< <   > >