Осіння пора надихає на роздуми та спогади про молоді роки, дарує нам різнобарв’я природи і своє неповторне свято – День людей похилого віку. Вважається, що людина, яка дожила до поважного віку, гідна шани, але залишається на все життя молода душею. В цей період людського життя  має більше вільного часу на творчість.

Тож, віддаючи  їй повагу, у теплій, щирій, відвертій атмосфері в бібліотеці-філії №10 відбулася бібліотерапія «Я з пісні народної виріс».

Учасники заходу розповіли, що з самої  юності всі були активні, цікавилися літературою, поезією, полюбляли музику, спів.  З’явилися улюблені вірші, пісні. Неможливо уявити собі життя без пісень. Учасникам заходу з самого дитинства дуже подобаються українські народні пісні, бо вони вміють чарувати своєю красою. У них і ясний місяць, і зіроньки сяють, і чисті води, і широкий степ. Серед виконаних пісень і веселі, жартівливі, а інколи це пісні сповненні життєвої правди, смутку, жалю і переживання. Користувачі бібліотеки, незважаючи на вік, всі були активні, веселі.

Присутні мали можливість поспілкуватися за солодким частуванням, переглянути  виставку «Тут все моє життя», поділитися своїми враженнями про книги Бориса Притули «Україно, зоре непогасна», «Ліричне багатоголосся»,   «Вінок матусиних пісень», «Калиновий заспів». Також звучали поезії Андрія Шульги. Лунали музичні сувеніри від учасників заходу,читали поезії, що співзвучні юності і порі року за вікном, і тій мудрості, яка приходить з роками.

Колектив бібліотеки подякував учасників заходу, побажав натхнення, щастя, добробуту, любові, а головне мирного неба над головою!

Хай улюблені пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чарують і живуть вічно.

 

< <   > >