76 років минуло після закінчення Другої світової війни 1939-1945 років. У наших серцях шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом. Дні визволення завжди залишаться у пам’яті народній.  Вони  є символом пам’яті про загиблих воїнів–визволителів, ветеранів.  Багатий матеріал зібраний у бібліотеці-філії №10 про героїв-завадівців, який постійно поповнюється.  Відвідувачі  протягом Дня історичної пам’яті «Пам’ять вічно жива!»  знайомились з циклом виставок: «Тихі зорі пам’яті»; «Моє дитинство, вбите на війні…», «Солдати слави не шукали»; «Герой-мінометник», «Світлини родини Луньових». Документи, матеріали, фотографії виставок розповідають  про участь наших земляків у Другій світовій війні, про  героя-мінометника Павла Луньова. Його іменем названа головна вулиця мікрорайону Завадівки, де знаходиться наша бібліотека, Завадівська гімназія.    Особливо зворушили юних користувачів фото своїх родичів.  Дорослі більше дізналися про своїх батьків, які пройшли нелегкими дорогами тієї страшної війни.

Юні відвідувачі вітали земляків дітей-війни та єдину учасницю бойових дій 96-річну Ольгу  Пересипко, бажали їй здоров’я на довгії роки. Вона частий гість бібліотеки-філії №10, де ділиться з юними читачами живими спогадами про війну. Розповідає, що після визволення Кіровограда військкомат призвав її в штаб цивільної оборони, де вона вивчала військову справу. Війна, ще котилася Європою, а дівчина разом з іншими жінками відбудовувала Кіровоград – відновлювала заводські цехи «Червоної зірки». На заводі почула і таку довгождану звістку про перемогу.

…Мир і віра у краще майбутнє надихали людей, вони хотіли любити і жити. Після війни Ольга вийшла заміж за Анатолія Пересипка, який воював, був у полоні, а додому повернувся скаліченим. Проте це не завадило їхньому щастю, у них народилося двоє дітей, які продовжили рід у чотирьох внуках. А сьогодні Ольга Максимівна має ще трьох правнуків. У свої роки жінка сама порає своє господарство. Ольга Максимівна має ясну пам’ять і залюбки спілкується з людьми.

Не щезне з пам’яті людської, і не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу. Це вічне благання миру на землі на всі віки.