ІЗ ЖИТТЯ ПОЛІЦІЇ

Поліція в Єлисаветграді виникла 255 років тому. Вона підпорядковувалась міському голові і Херсонському губернському поліцейському управлінню. Першим городовим став колезький асесор Стогов.

Перші поліцейські розмістилися у дерев’яному будинку на розі Невської та Преображенської вулиць, який згодом згорів. До штату входили три приватних пристави, чотири квартальних наглядачі, писар із помічником, вісім канцелярських службовців. У 1792 році з’явились і нижчі поліцейські чини – будочники. Усього на той час поліцейських будок у місті було 11, і на кожну з них наймалось по дві особи. Крім них, наймали ще трьох цивільних осіб за угодою для пошуку “непевних людей”. Нижні чини утримувалися за рахунок податку з домовласників, а решта наприкінці ХVІІІ століття обходилися бюджету у 580 карбованців асигнаціями. Будочники в основному відповідали за порядок на вулицях. Інколи домовласники не вчасно оплачували ці видатки, до чого їх зобов’язувала міська дума, і вона мусила це передбачати у своєму бюджеті. Характерно, що саме поліція і мала збирати податки з домовласників. До інших її функцій відносилися нагляд за міським ринком, збір інших податків, охорона порядку на вулицях.

Багато роботи у поліції було під час пожежі 1798 року, інших стихійних лих. А коли існувала потреба у більшій кількості правоохоронців, їм завжди могли прийти на допомогу військові частини, юнкерські підрозділи, яких у Єлисаветграді в дорадянський час завжди було чимало. Із першого дня існування єлисаветградська поліція почала користуватись “Уставом благочиния или полицейским”, який був виданий імператрицею Катериною ІІ в 1782 році. У ньому фактично було синтезовано діяльність поліції, правову сферу, мораль. Згодом документ перетворено на “Устав предупреж- дения и пресечения преступлений”, виданий в 1842 році.

Серед перших приватних приставів Єлисаветграда був титулярний радник Йосип Алтєв. У 32 роки він, виходець із дворян, турок, грецької віри, мав у Єлисаветградському повіті 104 кріпаки, пройшов службу підканцеляриста, канцеляриста, губернського реєстратора, вахмістра, кадета, корнета, ротмістра, колезького асесора. Його колезі Петрові Калниболтському було 44 роки. Хоч і був дворянином, але селян не мав. Служив у піхоті капралом, вахмістром, прапорщиком. Із 1786 року – квартальний наглядач, з 1795 – титулярний радник. Мав двох доньок (Настю і Марію) та двох синів. Титулярний радник Пантелеймон Сакільківський був українцем. Прийшов до поліції теж після служби в армії, мав синів Олександра, Павла, Андрія, Федора.

У ХІХ сторіччі апарат поліції було переведено до кам’яного будинку на Великій Перспективній. 1829 року замість городових поліцією керували поліцмейстери, що було пов’язано із передачею Єлисаветграда до управління військових поселень. До цього городовими служили прем’єр-майор Альвінцев, секунд-майор Степанов, секунд-майор Лазарєв, колезький асесор Алєєв, надвірний радник Стратомирович, штабс-ротмістр гвардії Цветкович, приватний пристав Рожницький. Першим поліцмейстером став майор Тіньков, його замінили підполковник Халтурін, майор Іванов, підполковник Тигерстет…

Уперше “височайше” штат міської  поліції було затверджено 1841 року згідно з указом Миколи І. До нього входили поліцмейстер, два пристави, чотири квартальних наглядачі, десять канцелярських службовців. У зв’язку зі зростанням міста дума довела у цей час кількість будочників до 60.

1836 року було створено будівельний комітет, до якого за посадою входив поліцмейстер. Діяв комітет до 1862 року. Серед його рішень було будівництво мосту через Інгул, житлових кварталів на Ковалівці, приміщення пожежного обозу (1850 рік). Важкими випробуваннями для поліцейських була найбільша повінь 1841 року. Вони попереджували населення про небезпеку, захищали людське майно від мародерів. Поліцейські врятували багато людей, за що деяких із них було нагороджено. Під час епідемії чуми 1813 року і холери 1848 року поліція розшукувала хворих, їхнє майно, яке могло бути зараженим. Під час цих епідемій і завжди в особливі обов’язки правоохоронців входив контроль за ринками, за продажем лише свіжих, дозволених продуктів, предметів першої необхідності.

Сергій ШЕВЧЕНКО

03.07.2009,  Вечірня газета

< <   > >