Рецензія на книгу Кирила Поліщука «Дівчинка, яка на місяць літала на Місяць» (Видавництво «Імекс», 2020 рік)

Наприкінці 2020 року у Кропивницькому видавництві «Імекс» з’явилася друком книга відомого у місті й Україні письменника Кирила Поліщука під назвою «Дівчинка, яка на місяць літала на Місяць», яка вийшла за рахунок гранту інституційної підтримки видавців від Українського інституту книги. Вперше книга була презентована влітку 2021 року на заходах Книжкового Арсеналу у Кропивницькому в Центральній міській дитячій бібліотеці. Не має сенсу пояснювати, чому презентація не відбулася раніше, зважаючи на ті обмеження, пов’язані із пандемією, в умовах яких ми живемо ось уже півтора роки.

Якщо коротко означити сюжет книги, то він наступний. Хлопець Мишко знайомиться із дівчинкою із незвичним ім’ям Стелла (із латинської Stella – «зірка», і це є важливим штрихом до самого сюжету книги). У них зав’язується справжня дружба і перші дитячі несміливі романтичні почуття. Вони постійно проводять час разом, малюють, катаються на велосипедах. Одного разу, заїхавши за місто, перелазять через паркан і зривають кілька персиків. За ними женеться чоловік, власник будинку, двору і персикового дерева. Мишко губить усі персики, окрім одного. Вони втікають від чоловіка, зупиняються на березі річки і з’їдають персик, найсолодший, найсмачніший, найсоковитіший у своєму житті. Далі наступає осінь, а за нею і зима. Стелла поводить себе прохолодно і відсторонено, а потім взагалі зникає на місяць. Коли вона повертається, то розповідає Мишкові історію про те, що її на своєму кораблі на Місяць забрали Діти Всесвіту, аби повідомити, що колись вони повернуться по неї і перетворять на зірку, адже це її доля, адже це її сутність – зірка у людській подобі. Мишко не розуміє, що Стелла тяжко хвора, і вона сама намагається якось розрадити друга історією про Місяць. Зрештою, Стеллу забирає швидка (яку Мишко бачить як космічній корабель Дітей Всесвіту) і вона більше не повертається. Ввечері у ліжку Мишко дивиться у небо і бачить, як на небі поруч із Місяцем народжується нова зірка.

Образ персика в творі кілька разів повторюється – це і сам, власне, викрадений персик, і персикове дерево, яке символізує пам’ять, і місяць, який Мишкові нагадує той персик; це і концепція чогось нетривкого, як от тіло персика і тіла та життя людини, але і водночас твердої кісточки, із якої народжується нове життя, нове дерево. Переродження дівчинки у зірку, яка завжди лишається із головним героєм, навіть після того, як він подорослішав, зазирає до нього у вікно, разом із Місяцем; а також персикове дерево, яке проросло із кісточки, залишеної Мишком та Стеллою на березі річки – символізують пам'ять про дружбу, вічний цикл життя.

Окремо варто відзначити ілюстрації художниці Ольги Краснопольскої, які чудово передають настрій історії, який змінюється протягом розгортання сюжету – від яскравих та ніжних кольорів на початку до темних та похмурих наприкінці книги. Власне ілюстрації через колір відображають і зміну пір року, які змінюється протягом історії. Проте, як і сама текстова історія, візуальна закінчується на позитивній, хоча й меланхолійній ноті.

Не зайвим зазначити, що автор та ілюстраторка, продаючи примірники книги, частину коштів передали на лікування онкохворим дітям та благодійному фонду «Янгол життя» (Кропивницький), який опікується дітьми із онкологічними захворюваннями. Таким чином книга про дівчинку із онкохворобою (хоча й прямо про це автор в оповіданні не зазначає), окрім важливого привернення уваги до проблеми, ще й реально допомагає дітям перемогти хворобу та одужати.

Завітайте до бібліотек-філії МЦБС міста Кропивницького та прочитайте цю чудову історію, адже книга «Дівчинка, яка на місяць літала на Місяць» є у кожній із бібліотек системи.

Поліна Кириленко

< <   > >