Н.КОРЖ, м. Львів

(На сцені декорації весняного лісу. Лунає запис пташиних голосів. Виходить дівчинка Софійка, одягнена в український національний костюм. Слідом за нею вибігають двоє хлопчиків-вістунців, одягнених у костюми вербових котиків. У руках вони тримають вербові прутики. Хлопчики підходять до Софійки ззаду і легенько доторкуються до її плеча, дівчинка озирається.)

Вістунці (разом). Верба б'є, не я б'ю — за тиждень — Великдень!

Софійка. Хто ви?

Перший вістунець. Ми — веселі вістунці, прийшли звістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята весни, до Великодня! Софійка. А чого мене б'єте?

Другий вістунець. Хіба це ми? Це свячена вербиця. Сьогодні її день. Сьогодні розпочинається вербний тиждень. Навесні, як тільки пригріє сонечко, першою прокидається верба і її пухнасті котики будять усіх до роботи: «Вставай, вставай! Наступив Білий тиждень! — гукають вони. — Час веснувати! Час орати і сіяти». (До залу.) Тож і ви не зволікайте! Це верба б'є, не я б'ю — за тиждень — Великдень!

(Хлопчики-вістунці ще раз легенько доторкаються до дівчинки Софійки свяченою вербичкою і йдуть зі сцени.

Зміна декорацій: українська хата, тин, садок, вікна в хаті відчинені. З хати лине весела пісенька.

На сцені з'являються діти в українських костюмах. Двоє хлопчиків виносять із хати килими і розвішують у садку, одна дівчинка миє шибку, інша дівчинка замітає біля хати. На сцені з 'являється Софійка і здивовано запитує.)

Софійка. Що ви тут робите?

Перший хлопчик. Ми готуємося до Великодня. Хіба ти забула, сьогодні Чистий четвер!

(Діти співають і продовжують працювати.) Діти. А в кривого танця, Та не виведу кінця.

Треба його та виводити, Кінця ладу ізнаходити, Треба ж його вести, Як віночок плести...

Софійка. І справді, у моїй хаті стало, мов у вінку. Тепер можна і Великдень зустрічати!

Перша дівчинка. Та ще зачекай! Сьогодні, як споночіє, в урочистій тиші спалахнуть сотні кольорових ліхтариків.

Перший хлопчик. Це люди, повертаючись із церкви, нестимуть у тих ліхтариках запалені свічки.

Друга дівчинка. У цей день неодмінно треба донести свічечку від церкви аж до самої хати, оберігаючи її пломінець, щоб не згас.

Другий хлопчик. Тоді до господи разом зі світлом цієї чистої свічки прийде щастя і назавжди відступить усяка скверна.

Перша дівчинка. А завтра, у Страсну п'ятницю, ми всі гуртом будемо пекти паски.

Друга дівчинка. А потім настане Великодня субота. У цей день люди розписують писанки і фарбують крашанки. Адже на Великдень кожен, христосуючись, дарує своїм друзям і всім добрим людям по писанці.

Перший хлопчик. А ще мені мама говорила, що в ніч із суботи на неділю спати не можна, бо в цю ніч воскрес Ісус Христос.

Другий хлопчик. А в полі, на старій козацькій могилі парубки запалять цієї ночі велике багаття. І ми також до ранку не погасимо світла, щоб Icyсу освітити шлях до нашої України.

(Діти виходять, співаючи.)

Діти. Вербова дощечка, дощечка.

Ходить по ній Настечка, Настечка...

(Зміна декорацій. Інтер'єр української хати: піл, на столі свічки, паски, писанки і крашанки. Над столом ікона з рушником. Софійка спить. До кімнати тихенько заходять хлопчики-вістунці і будять її, доторкуючись вербовими прутиками.)

Софійка. Невже я заснула?

Перший вістунець. Не журися. Ми стерегли твій сон і світло воскових свічок. Уставай, дівчинко! Христос Воскрес!

Другий вістунець. Уставай, бо пришла Великодня неділя. Час святити паски. Уже матінка лаштує кошики до церкви.

Перший вістунець. От такої! Ти ж личко не помила!

(Софійка хотіла вмитися.)

Вістунці (разом). Е ні! Ось візьми відерце, піди до кринички і набери непочатої води.

(Софійка вибігла з відерцем із хати і через деякий час заходить із відром води. Хлопчики-вістунці наливають її в миску, кладуть туди червону крашанку.)

Другий вістунець. А тепер умивайся.

(Софійка почала вмиватися.)

Перший вістунець. Аби була здорова, як оця непочата вода! Другий вістунець. Аби була ясна, як оця непочата вода! Перший вістунець. Аби була красна, як оця крашанка червона! Другий вістунець. А тепер ми можемо йти до церкви.

(Софійка бере кошик і разом із хлопчиками-вістунцями йде до церкви. Назустріч їм ідуть діти в українських костюмах і вітаються.) Діти. Христос Воскрес! (Декількаразів.) Софійка. Воістину Воскрес!

(Лунає запис Великодніх дзвонів. На сцені збирається гурт дітей, ніби йти до церкви. Софійка виходить наперед.)

Софійка. Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє! Освіти нас перед усім миром християнською добротою, красою на віки віків!

< <   > >