Активісти краєзнавчо-пошукового клубу «Кущівські дослідники» при бібліотеці №5 продовжують мандрувати стежками рідного міста та зеленими куточками нашого мікрорайону, одного з найдавніших районів міста. Бібліотекарі намагаються вдовольнити запити вчителів та учнів і знайти відповіді на різні запитання. Наприклад, чому саме так називається та чи інша вулиця, кому раніше належав той чи інший будинок, які відомі люди раніше жили тут.
Одним з найбільш популярних і необхідних ремесел вважалося ковальство. У Єлисаветграді були відомі майстри цієї справи, чиї вироби замовляли навіть з-за кордону. А ще багато ковалів виготовляли різні побутові речі, дрібний інструмент. Їхні імена не залишилися в історії, але вони заслужили на добру згадку.
Ми цього разу вирушили до колишньої кузні, що була на вулиці Свердлова (Вознесенська). Наш читач, відомий у місті краєзнавець Вадим Смотренко звернув увагу на химерно прикрашений жолоб для відводу дощової води. Хоча це не ковальська робота, та все ж дуже близька до неї. Вправний коваль зазвичай вміє працювати з металом будь-якими засобами. На Кущівці колись жив свій майстер покрівельної справи на прізвище Руденко. Всі водовідвідні жалоби, опояски димарів, козирки над вхідними дверима, навіси для господарських потреб – взагалі всі вироби з листового заліза замовлялися у його міні-майстерні.
Далі екскурсанти йшли прямісінько до місточка на вулиці Свердлова. Дізналися мимохідь безліч цікавих фактів. Наприклад, що левова голова на металевій огорожі символізує захист господині будинку від подружньої зради, а пара левів охороняє скарби за дверима. А як не схожі старі пічні димарі на сучасні! Старі – фігурні, гарні, з «поясочком», з «плечиками», з мереживною металевою опояскою. Нові – просто прямокутні коробочки.
Біля річки ми уявили, як сто років тому жінки тут на величезних брилах розкладали для прання білизну. Дерев’яну кладочку ремонтували вскладчину всією вулицею.
За місточком наліво зараз провулок Огородній. Його назва красномовна, бо раніше тут мешканці найближчих будинків з вулиці Пермської обробляли свої городи. Направо веде вузенька стежка, з одного боку її – річка, з іншого – земельні ділянки мешканців вулиці Свердлова та Приморського провулка (так званого півострова). Приблизно там, де нині сарай і город домоволодіння №33 по вулиці Свердлова, стояла кузня. Власне, це була майстерня, де виконувалися різні роботи по дереву та металу, в тому числі і ковальські. Теслею там працював товариш дідуся Вадима Васильовича на прізвище Ситник. Він заслужено пишався тим, що двері його роботи придбав банк на центральній вулиці міста!
Нашим юним краєзнавцям закортіло негайно провести розкопки біля колишньої кузні. Адже в кузні завжди горить вогонь, тому біля неї мають залишитися шматки вугілля і шлаку. І все це знайшлося – на велику радість новоспечених археологів.
До бібліотеки повернулися з трофеями, що поповнять бібліотечну колекцію мінералів. По дорозі додому домовилися про наступну екскурсію: до місця на Кущівці, де колись був цегельний завод.
Наше місто. – 2015. – 28 травня. – с.4.
| < < | > > |
|---|