У четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв голодоморів, які відбулись в Україні у XX столітті. Масштаб трагедії 1932-1933 років вражає і до сьогодні. Виникає запитання - чому у житниці Європи від голоду в страшних муках помирали хлібороби, вимирали села?

23 листопада центральна міська бібліотека ім. В. Панченка підготувала тематичну виставку книг та матеріалів про страшні роки голодомору в Україні.

Українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору, намагаючись осмислити катастрофу – ще від часів, коли над правдою про Голодомор тяжів «культ мовчання». З часом з’являлися нові твори, нове осмислення фактів і наслідків штучного голоду. Художня правда про Голодомор почасти замінила історію, котра писалася і переписувалася. На десятки років можна засекретити архіви, приховати у спецсховищах викривальні документи, знищити сліди злочину. Можна і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду владі чи ідеології. Але пам’ять народу зберігатиме правду, правду про страшні події. Це наша історія і ми повинні знати і пам’ятати.

Протягом дня користувачі бібліотеки мали змогу переглянути відеоісторію «Чому голодомор став можливим» та документальний фільм «Голодомор 1932-1933 років: історія трагедії».

Для студентів будівельного коледжу головний бібліотекар Лариса Астаф’єва підготувала презентацію «Голодомор... Розсекречена пам’ять», яка продемонструвала архівні документи, записи-спогади очевидців тієї страшної трагедії.

З часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки знали про ті лихоліття, берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

< <   > >