Обладнання: Портрети корифеїв українського театру, світлини видатних акторів у ролях, грамплатівки, убрання кімнати на зразок інтер´єру ХІХ століття.

 

Хід свята: На екрані – портрет Марка Кропивницького.

Голос за кадром:

Давно життя минуло старосвітське

І зник з землі «Глитай, або ж Павук».

Та знов, мов крила,— міліони рук

Стрічають плеском ім'я — Кропивницький.

 

1 ведуча: Марко Кропивницький – режисер, драматург, декоратор, актор.

 

2 ведуча: Понад 500 різнохарактерних ролей.

 

1 ведуча: Більше 40 драм, водевілів, комедій.

 

2 ведуча: Його називали батьком українського театру, українським Мольєром.

 

1 ведуча: В центрі його творів – життя звичайних людей. Зрада, жадібність, байдужість, зруйновані долі.

 

2 ведуча: І всупереч усьому – любов,  віра, надія на щастя.

 

1 ведуча: Кропивницький народив в Україні «професійне театральне лицедійство — театр». 400 років тому створив те саме у Великій Британії Вільям Шекспір, якого там високо вшановано і увінчано з державною гідністю. Україна має право теж пишатись своїм першовідкривачем, своїм генієм, як Англія своїм, і вшановувати його на державному рівні. Як свідчить історія — театр Кропивницького став смолоскипом непокори імператорству, в цьому сенсі то була історична, революційна місія, місія подвигу Кропивницького. Марко Лукич був справжнім лідером нації тих буремних для України часів, був на вістрі епохи.

 

2 ведуча: Преса Петербурга, столиці тодішньої Російської імперії, де гастролював театр, називала Кропивницького «Сонцем України», вважала його після Тараса Шевченка найбільш улюбленим і популярним чоловіком. Митець у своїх творах виступав новатором жанру соціально-психологічної драми, сучасна преса порівнювала їх з шедеврами світової літератури. У час найтемніших реакційних днів, серед гонитви на все самобутнє, театр Кропивницького проповідував Україну, її риси, її історію, її побут, її мелодійну мову. Вистави театру корифеїв у Петербурзі були тоді явищем винятковим — то було насправді презентацією української культури і викликало гарячі симпатії демократичного російського глядача, набуло гучної слави.

 

1 ведуча: Тож давайте зараз разом пригадаємо найважливіші епізоди життя славного земляка.

2 ведуча: Серед неозорих полинових степів неподалеку від нашого міста розкинулось старовинне село Бежбайраки, яке відоме тим, що в ньому 10 травня 1840 року в родині дрібного шляхтича, управителя маєтку місцевого поміщика, народився Марко Лукич Кропивницький. (Гра долі, ч.1, 2.42 -3.38)

1 ведуча: Батько одружився з нянькою своїх дітей Явдохою. В сім’ї почалися сварки, батько став пиячити, і малий Марко з сестрою Ганною часто тікали з дому.

2 ведуча: Вони вештались серед наймитів, допомагали їм у роботі, напували коней або ходили в поле дивитись, як працюють косарі, гралися з слобідськими дітьми. Становище дітей стало ще тяжчим, коли князь Кантакузен вигнав батька з роботи. Скривджений і пограбований Лука Іванович подався шукати посаду, залишивши Марка у знайомого попа Нестеровського. Той замість догляду і виховання примушував хлопця чистити коней, возити воду, та випрошувати у селян різні продукти й інші речі. Часто доводилося Маркові читати псалтиря над померлими селянами і арештантами, що особливо його бентежило і гнітило.

1 ведуча: Освіту М. Кропивницький здобував без будь-якої системи — то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькій повітовій школі, яку юнак закінчив із похвальним листом.

(Гра долі, ч.1, 5.10 –6 .20)

2 ведуча: Так і не завершивши з різних причин освіти, М. Кропивницький поповнював свої знання самостійно, особливо з переїздом до Єлисаветграда, куди у 1865 р. було переведено повіт, і де були бібліотеки. Марко знав кілька мов (польську, французьку, німецьку, російську). (Гра долі, ч.1, 6.30 -6.45)

 

1 ведуча: Тихі  верби над сивим Інгулом. Кучеряві, зелені садки довкола. І привітний будинок з

верандою... Ще в останній чверті ХІХ століття він став помітним прогресивним осередком мистецького життя Єлисаветграда. Тут він написав "Глитай, або ж Павук", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть...", "Дві сім'ї" та ін. Тут же на початку 80-х років XIX ст. сформував уславлену українську трупу. (Гра долі, ч.1, 7.05-7.10)

2 ведуча: Сьогодні ми підводимо підсумки міського конкурсу «Читаємо Кропивницького». Серед гостей заходу – бібліотекарі, читачі, представники обласних бібліотек.

 

1 ведуча: За умовами конкурсу бібліотекарі готували на власний вибір буктрейлери за творами Кропивницького, міні-вистави, сценарії масових заходів. Всього надійшло 8 буктрейлерів. Вашій увазі пропонується 3. Після перегляду ми визначимо  переможця.

 

2 ведуча: Отже, увага на екран (Перегляд буктрейлерів). Зараз шляхом глядацького голосування визначимо кращий. (Голосування)

1 ведуча: Твори Марка Кропивницького і зараз викликають значний інтерес. Бібліотекарі філії №17 провели вуличну акцію "Гумор народної мови", пропонуючи мешканцям селища Нового зачитати той чи інший колоритний уривок вибраних творів М. Кропивницького. Як це було, видно з фотографій. Увага на екран (Гумор народної мови).

2 ведуча: Також ми маємо змогу подивитися міні-виставу, яку підготували читачі філії №10 за п’єсою Марка Кропивницького «Пошилися в дурні». (Дивимося міні-виставу)

1 ведуча: Слово надається директору МЦБС С.І. Тимків для нагородження фіналістів міського етапу конкурсу «Читаємо Кропивницького».

2 ведуча: Усе життя Марка Лукича, творче горіння, невтомний пошук шляхів до світлого майбутнього були прикладом громадського подвигу людини, безмежно відданий своїй Вітчизни. Нагадаю відомий факт, коли російський цар, в захопленні від акторській майстерності, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував Кропивницькому грати в імператорському театрі, що давало змогу актору безтурботно й заможно жити, — він рішуче відмовився. «Непотрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити своєму народові, піти у найми тут «властям предержащим», які мову нашу не визнають і хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати для милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив», — так сміливо висловлювався «батько українського театру» — Кропивницький, бо рідна Україна була для нього понад усе!

1 ведуча: Через вічність до нас доноситься чудом збережений голос Марка Кропивницького.

https://www.youtube.com/watch?v=bpRqHeF3nsg

 

2 ведуча: ...Артист, художник з голови до ніг, 
Він сміхом потрясав притихлу залу,
Скорботою будив юрбу опалу 
І слово, як алмаз, беріг. 
Блажен народ, що мав такого сина, 
Там, де його терниста путь ішла, 
З нових квіток і колосків звила 
Вінець йому безсмертний рідна Україна.

 

1 ведуча: Цими  словами Максима Рильського ми і закінчуємо наше свято. До побачення!

 

2 ведуча До нових зустрічей!

 

 

> >