Зовсім козак, та чуб не так!

«Доти буде Україна, поки будуть козаки» - лицарський турнір у бібліотеці №19.

Маленькі козаки та козачки наукового ліцею демонстрували силу, швидкість та спритність. Змагалися в конкурсах «Що комар, то сила», «Козак дружбу знає», «Слабкий з дужим не борись», «Сила без голови шаленіє, а розум без сили міліє». В силових конкурсах випереджали дівчатка, а в мішках краще стрибали та бігали з м’ячем – хлоп’ята. Веселий конкурс «Добрий борщик, та малий горщик» об’єднав усіх гравців. Одні швидко носили воду, інші шалено вболівали та вимірювали принесене. Команди зіграли з честю та набрали рівну кількість балів. Підтвердили відоме прислів’я: «Козацькому роду нема переводу».

 

Заглянули під хвіст – а то Санько!

Нікуди дітися – взяли на посаду помічника бібліотекаря.

Холодного дощового дня він забрів до нашої бібліотеки №8 на Шкільному. Наляканий, з величезними настороженими очиськами. Наш чуйний та доброзичливий колектив з радістю взявся за безхатька. Нагодували, обігріли. Звісно, заглянули під хвіст, бо треба ж дати ім’я. Ми не знали, як звуть котика, тому назвали Саньком.

Санькові сподобалося серед книг. Кожного дня він з’являвся десь о десятій годині. Спить-бо ж довго, як і всі коти. Виникла ідея прийняти на роботу, щоб не замерз. Санько був прийнятий на посаду помічника бібліотекаря. Працює за смаколики, а «заробітну плату» йому видають співробітники бібліотеки.

Санько бере активну участь у масових заходах і майже завжди перебуває в центрі уваги. У звичайні дні просто радісно зустрічає відвідувачів і ніжиться в їхній увазі.

Кіт-книголюб – найкраща реклама нашої бібліотеки. Завдяки Саньку жителі Шкільного мікрорайону частіше відвідують свою книгозбірню.

(Колектив книгозбірні)

 

Наше місто. – 2020. – 22 жовтня. – с.4.

< <   > >