26 листопада в бібліотеці-філії №2 пройшла година-реквієм «Свічка плакала в скорботі». Минуло 87 років з часу тих жахливих подій, які назавжди змінили обличчя України. Від голоду загинули мільйони, а в решти українців на генетичному рівні закарбувався страх перед голодом і біль за втраченими близькими.

Для перегляду бібліотекарі підготували відео: «Німа правда. Свідчення, загублені в стерні», «День пам’яті жертв голодомору», «Спогади Петра Тодоровського про голод 1932-33 рр.». Користувачі бібліотеки мали можливість ознайомитись з історичною та художньою літературою на книжковій виставці-пам’яті «Віч-на-віч з минулим». Українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору, намагаючись осмислити катастрофу у слові. ... Такі твори хоч і тяжко, але треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття. Цілющими ліками слів.

< <   > >