Історія Акимівського

У рамках програми «Кіровоград: що ти знаєш про Кущівку?» бібліотека №5 провела краєзнавчу екскурсію «Ремесла старої Кущівки». Активісти краєзнавчо-пошукового клубу «Кущівські дослідники» разом з відомим кіровоградським краєзнавцем Вадимом Смотренком мандрували вулицями рідного мікрорайону. Вадим Васильович цього разу розповів історію провулка Акимівського. На початку 19-го сторіччя тут жила купецька родина Акимових. Глава родини отримав релігійну освіту та опікувався Вознесенською церквою ( зруйнована в 1936-му році). Один з молодших Акимових збудував на розі провулка та нинішнього Криворізького шосе чавуно-ливарну майстерню, що задовольняла потреби місцевих жителів.

19-те сторіччя – розквіт економіки нашого міста, його молодість. Місто росло і будувалося, тож на будівельні матеріали попит збільшувався. Одним з найдешевших місцевих матеріалів була цегла. Ліс був привозний і дорогий, а глина та пісок коштували копійки. Багато невеличких цегліних заводів випалювали цеглу високої якості.

Один такий міні-завод знаходився по вулиці Вознесенські – там, де зараз будинок №57. Господарі, розкопуючи землю на обійсті для різних господарчих потреб, знаходили купи цегли. Вона пролежала у землі 150 років – і чудово збереглася. Її навіть використовували за призначенням. Зовсім недавно господиня вирішила збудувати навіс біля сараю. Викопала ями для стовпів. Одна яма здивувала тим, що під грунтом виявився хід кудись униз. Можливо, раніше на цьому місці був підвал заводу? Обачна господарка вирішила за краще засипати провалля. Наші допитливі краєзнавці, почувши про цю пригоду, негайно взялися за лопати. На жаль, розкопувати підвал виявилося нелегко, тож довелося роботу відкласти на потім. Активісти краєзнавчо-пошукового клубу сподіваються до вересня розкопати підвал і знайти там дорогоцінний скарб.

У процесі пошуків ми разом з читачами вивчаємо побут, ремесла, звичаї кумівських жителів і порівнюємо минуле з сучасністю. Люди старшого покоління мають змогу передати молодим свої знання і життєвий досвід.

 

Наше місто. – 2015. – 2 липня. – с.4.