Вечір-реквієм «Вони помирали, щоб жила Україна», присвячувався пам’яті героїв Небесної сотні». Тернистим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Ми вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33 років, битву під Крутами, Бабин Яр. Здавалося, все давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кровавих дій. Але найбільше серце обливається кров’ю за сотню наших дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів. І сьогодні гинуть українці на сході країни, захищаючи цілісність нашої держави.
Ми стали сучасниками масової трагедії України. – подій на майдані Незалежності. Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Тисячі поранених і сотня загиблих від куль снайперів. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня», безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!» У країні з’явилися сотні вулиць та площ, названих на честь героїв Майдану.
Колектив бібліотеки доклав всіх зусиль, щоб донести до відвідувачів бібліотеки той сум і печаль про загиблих героїв – це і звучання гімну Майдану «Гей, пливе кача…» та перегляд пам’ятної стіни Небесної сотні, прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Героям слава!», прізвища загиблих, квіти з чорною стрічкою, свічки. Із вуст дітей та дорослих прозвучали поетичні твори українських поетів, які нагадували нам про події на Майдані Незалежності, героїзм українського народу та бажання жити в мирній, квітучій Україні. Серед наймолодших, талановитих учасників заходу – Анна Войнова, Юлія Рачинська, Мишко Бойко, Іван Осташ, Галина Ткаченко, Діана Яцків, Олена Мацибока.
Усе нагадувало про ту страшну трагедію українського народу. А виконання пісень самодіяльним аматорським гуртом «Берегиня» про героїзм українського народу, про матір, яка проводжає сина на війну, про рідну Україну зачіпало найпотаємніші струни душі, на очах бриніли сльози. Ніколи не щезне з пам’яті людської подвиг героїв «Небесної сотні», а житиме вічно в наших серцях. Хай палають свічки пам’яті про загиблих героїв, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…
Наталія Анісімова
Освітянське слово. – 2015. – лютий.
| < < | > > |
|---|