Мамо, матінко, мамочко…

Скільки разів за своє життя ми промовляємо це слово, яке, мов пташка, вилітає із наших вуст так буденно та звично. Перше слово дитини – Мамо!, в хворобах і бідах – Мамо! на доріжках невідомого – Мамо! Хто найбільший в житті порадник, слухач і заступник? На це питання в рамках засідання клубу "Євшан", приуроченому до Дня Матері та Дня сім"ї, що відбулось у селищі Гірничому в стінах бібліотеки-філії №15, ми й шукали відповідь.

Освідчитись, зізнатись, повинитись, вклонитись матері прийшло дуже багато бажаючих: читачі, жителі селища, члени літературно-мистецького клубу "Євшан" на чолі з А. Корінь, ансамбль "Любисток" з його талановитим керівником А. Чечелем, композитор-пісняр П. Гарбар, солістка В. Захарова, поети А. Царук, Н. Савицька, Л. Солодова, В. Шкурко, юний поет Д. Литвинюк, поет-бард А. Шульга, учні школи №22, представники депутатів Н. Міщан та Г. Півнєв.

У цей день слово і пісня вклонялися матері, та воно й не дивно, бо ж окрасою свята стали матері-героїні – Лідія Репетило, Олена Ярова, Надія Ніколаєва, які виховали одинадцятеро, шестеро та четверо дітей, молоді багатодітні мами, яким доля подарувала троє і більше діток – Людмила Солодова та Вікторія Аширбекова. Наймолодші учасники свята, обнявши маму, доводили, що вона – найпотрібніша, найніжніша, найкраща у світі. Із вуст поетів, школярів, слухачів, звучали слова: мама – берегиня, мама – святиня, мама – спомин, мама – заступниця. Доречно була презентована нова книга Н. Савицької "Музика весни в піснях П. Гарбара". Бриніли болем втрати, стелились барвінком пісенні доріжки до святої людини голосами ансамблю "Любисток" В. Захарової, заколисували маминою мовою, гладили по голівці руками матінки і розперізували в серцях ті струни, які, можливо, заснули, засоромились, чи то не встигли пригорнути матінку за життя.

Хвилиною мовчання став спомин про тих сивих ластівок, які відлетіли в інші краї, та своїми крильми захищають нас від лихого і болючого завжди. Ні, матері не вмирають! Вони живуть поряд з нами, в наших серцях, думках, вчинках, віддзеркалюються в наших сльозах, посмішках, рухах, почуттях.

Наше зібрання стало міжнародним, бо в гості завітали представники Канади – Світлана Скиба та Марія Кацум. Віртуозна гра Світлани на баяні заворожила та зворушила, внесла нотки радості і печалі, розуміння вічності жінки-матері-берегині роду людського.

Представники депутатів вручили подарунки матерям-героїням та молодим мамам.

Солодко-гіркий присмак нашого свята огорнув маленькі і зрілі серця гостей, заструменів маминою посмішкою, для когось далекою і безповоротною, а для інших – близькою і рідною, яку ще можна побачити і відчути, приголубити і шанувати. Але в обох випадках – вічною, бо ж поки живе мама або пам"ять про неї, живе й вона сама – найдорожча, найніжніша, найрідніша людина в світі для кожного з нас.

 

Наталія Ситник, бібліотекар філії №15

Кіровоградська правда. – 2012. – 18 травня. – с.10

< <   > >